«Спорт-900»: Московський експеримент на українських агрегатах

Мало хто знає про існування справді унікального автомобіля, який одночасно став віхою в історії як радянського, так і українського автомобілебудування. Його називають і «радянським Porsche» за елегантний дизайн, і «московською саморобкою на агрегатах “Запорожця”» через використання компонентів від популярної радянської малолітражки. На архівних фото — низький, клиноподібний кузов і загадкова табличка з літерами «КД». Ця машина — свідчення того, як ентузіазм невеликої групи ентузіастів міг вилитися в щось видатне, незважаючи на офіційні рамки.

Історія створення: від мрії до реальності

На початку 1960-х років у Науково-дослідному автомобільному і автомоторному інституті (НАМІ) в Москві зібралася група амбітних співробітників, які мріяли про автомобіль, що виходив би за межі стандартних малолітражок. Це були художник-конструктор Едуард Молчанов, Фелікс Хайдуков, інженери Ігор та Лев (у деяких джерелах — Леонід) Дурнови, художник Володимир Єлтишев та хімік Анатолій Сивороткін. Їхню ініціативу активно підтримав Кузьма Данилович Дурнов, який на той час керував Московським заводом автомобільних кузовів (МЗАК) з 1957 по 1965 рік. Саме його ініціали, за найпоширенішою версією, і дали машині друге ім’я — «КД». Хоча точні причини появи цієї абревіатури досі залишаються предметом дискусій.

Цей проєкт був неофіційним, ініціативним, а не державним дослідним зразком від Запорізького автомобільного заводу (ЗАЗ). Учасники проєкту мали доступ до виробничих потужностей МЗАК та, що найважливіше, до агрегатів серійного «Запорожця». Перші зразки були зібрані у 1963 році, а робота над проєктом тривала приблизно до 1969 року. Зазвичай згадують про шість збудованих автомобілів, хоча деякі джерела припускають, що їх могло бути п’ять або шість.

Варто згадати контекст того часу: у Європі вже успішно продавалися такі спортивні купе, як Karmann Ghia, Renault Floride/Caravelle та Fiat 850 Coupe. В Радянському Союзі ж серійних спортивних автомобілів такого класу просто не існувало. «Спорт-900» став однією з найпрофесійніших і найоригінальніших спроб заповнити цю прогалину, реалізованою не промисловістю, а групою талановитих людей.

Від «Запорожця» до унікального купе

«Спорт-900» дійсно мав багато спільного з серійним ЗАЗ-965 та ЗАЗ-965А. Використовувалися основні елементи ходової частини: задньомоторна компоновка, чотирициліндровий V-подібний двигун повітряного охолодження від Мелітопольського моторного заводу (найчастіше вказується потужність 27 к.с., хоча є згадки про 30 к.с.), чотириступінчаста механічна коробка передач та елементи підвіски.

Однак кузов та рама були розроблені та виготовлені повністю з нуля. Несуча система складалася з трубчастої рами, доповненої просторовим каркасом, на який монтувалися склопластикові панелі. Така конструкція дозволила досягти вражаючої для того часу спорядженої маси близько 500 кг, що майже на 160 кг менше, ніж у серійного «Запорожця». Салон автомобіля отримав характерну похилу центральну консоль, а безпека пасажирів забезпечувалася інтегрованими в дах трубчастими дугами. Таким чином, «запорізьким» у цій машині можна вважати силову установку та елементи підвіски. Все інше — кузов, рама, дизайн та сама концепція — є результатом московських інженерів та дизайнерів.

Суперечливі факти та невизначена доля

Історія «Спорт-900» рясніє дрібними розбіжностями в деталях, які, однак, не применшують його унікальності.

• Атрибуція: Найчастіше проєкт називають московським, ініціативним. Однак окремі сучасні публікації помилково приписують його інженерам ЗАЗ, що й породило міф про «запорізький спорткар».
• Плани на серійне виробництво: Деякі джерела, посилаючись на свідчення учасників та історичні публікації, стверджують, що творці сподівалися на запуск серійного виробництва. Відмову від нього пояснюють політичними причинами. Інші ж наголошують, що це був виключно приватний проєкт, хоч і з підтримкою державних підприємств. Прямих документальних підтверджень намірів щодо серійного випуску на ЗАЗі досі немає.
• Кількість та доля автомобілів: Вважається, що було виготовлено шість машин. Проте, існують різні версії щодо їхньої подальшої долі. Одні джерела стверджують, що всі вони дісталися учасникам проєкту, і їхнє місцезнаходження наразі невідоме. Інші ж згадують про один-два збережені екземпляри у приватних колекціях та процеси реставрації. Повністю відновлених і доступних широкій публіці машин майже немає, що додає цьому проєкту загадковості.
• Технічні характеристики: Щодо потужності двигуна (27 або 30 к.с.) та компоновки салону (2+2 або двомісне купе) також існують розбіжності.

Найціннішими для розуміння історії «Спорт-900» залишаються публікації, що були створені ближче до часу подій, а також матеріали, які порівнюють фотографії різних зразків.

Чому проєкт не пішов у маси

Причини, за якими «Спорт-900» не став серійним, залишаються предметом припущень. Офіційних документів, що підтверджують наміри серійного виробництва на ЗАЗі, немає. З одного боку, можливо, творці дійсно сподівалися на конвеєр. З іншого боку, у 1960-ті роки Запорізький автомобільний завод був зайнятий нарощуванням виробництва та модернізацією існуючих моделей. Дрібносерійне виробництво автомобілів зі склопластиковим кузовом, ймовірно, виглядало економічно складним і недоцільним. Так чи інакше, «Спорт-900» залишився в історії як винятково вдалий, хоч і приватний, проєкт високого професійного рівня.

Спадщина: від минулого до сучасності

«Спорт-900» назавжди увійшов в історію радянського автодизайну як яскравий приклад того, що можна було створити на базі серійних агрегатів, коли професійним художникам-конструкторам надавали свободу творчості. Сам Едуард Молчанов у своїй книзі «Автомобіль і дизайн» порівнював власну роботу з Porsche 911, що свідчить про амбітність та якість проєкту. Ця машина — унікальне поєднання інженерної думки, дизайнерського таланту та відчайдушного ентузіазму, що дозволило створити щось справді особливе на тлі стандартної радянської автомобільної промисловості.