Кам’яне підвіконня не підріжеш на місці, як пластикове. Помилився на сантиметр, і плита або не стає під раму, або лишає щілину, яку потім ховають під герметиком. Майстри кажуть просто: камінь прощає багато, але не неуважну рулетку. Попередній замір цілком під силу власнику квартири. Треба лише знати, куди її прикладати.
Рулетка, олівець і чотири числа
Перед заміром варто довести укоси хоча б до штукатурки. Остаточний розмір знімають по чистових укосах, бо саме в них заходитиме плита. Для попереднього прорахунку вистачить і чорнової стіни.
Що записати:
- Ширина прорізу. Міряють між укосами на висоті майбутнього підвіконня в трьох точках: біля рами, посередині й біля кімнатного краю. Паралельні укоси трапляються рідко. У старих будинках різниця в 1–2 см між рамою та кімнатою нікого не дивує.
- Глибина до рами. Від площини стіни до рами або до підставочного профілю під нею. Якщо плита має заходити під профіль, це треба окремо сказати при замовленні.
- Звис. Це частина, що виступає за стіну. Над батареєю звис не повинен перекривати її повністю, бо тепле повітря має підніматися до скла. Інакше вікно пітніє вже в листопаді. Робоче правило таке: закрити не більше двох третин глибини радіатора і лишити між ним і плитою 8–10 см.
- Заходи в укоси, або «вуха». Зазвичай по 3–5 см з кожного боку. Край плити ховається під оздоблення укосу, і стику не видно.
Приклад розрахунку. Проріз 1200 мм, вуха по 40 мм, тож довжина плити 1280 мм. Глибина до рами 180 мм плюс звис 50 мм дає ширину 230 мм.
Чи стоїть стіна під прямим кутом до рами? Перевірити варто. Якщо кут «гуляє», найнадійніше вирізати шаблон із картону. Для еркерів і кривих стін це взагалі єдиний спосіб не схибити.
20 чи 30 міліметрів: коли товщина має значення
Для більшості квартирних вікон стандарт — 20 мм. Граніт міцний, і плита шириною 200–300 мм на клеї чи розчині служить десятиліттями. Виглядає вона легко й акуратно, проріз не перевантажує.
Товщу плиту, 30 мм, беруть у таких випадках:
- Підвіконня широке, від 350–400 мм, і стане робочою зоною чи місцем, де сидітимуть.
- Звис більший за 5–6 см без опори. Тонка плита в такому разі ризикує дати відкол, якщо на край сперлися ліктем чи поставили щось важке.
- Вікно панорамне, і камінь має виглядати масивно, у пропорції до великого скла.
Уявіть широке підвіконня, де щовечора вмощуються з книжкою. Це зовсім інше навантаження, ніж кілька горщиків. Тут важлива не лише товщина, а й опора: суцільна основа або кронштейни під звисом. Про такий сценарій краще сказати виробнику заздалегідь.
Наприклад, GTKHouse виготовляє підвіконня в розмір з українського каменю трьох родовищ. Це сірий Покостівський граніт, коричневий Токівський граніт і чорний Добринський лабрадорит. Товщина плити — 20 або 30 мм, ширина — до 600 мм.
Капінос, крапельник і вазони на підвіконні
Капінос — це оброблений передній край, що нависає над стіною. Він відводить воду від площини стіни і заодно знімає гостроту кромки. Крапельник — вузька борозенка на нижньому боці плити, за 1,5–2 см від краю. Вода, що стікає по торцю, доходить до борозенки і зривається краплею. Без неї вона повзла б по нижній площині до стіни.
Для зовнішнього відливу крапельник обов’язковий. Усередині він потрібен рідше. Але якщо на підвіконні десяток вазонів, а взимку по склу стікає конденсат, ця борозенка рятує штукатурку від рудих потьоків.
Тепер про поверхню. Полірований камінь щільний і закритий. Вода на ньому стоїть краплями, а землю чи розлиту воду легко витерти. Мінус у тому, що на полірі видно вапняні кружечки від жорсткої води й сліди від керамічних піддонів. Матова шліфована чи термооброблена поверхня ці сліди ховає і не ковзає. Зате пори в неї відкритіші, тож плями від добрив і вологої землі треба прибирати швидше.
Для вікна-оранжереї розумний вибір — полір плюс піддони з повстяними підкладками. Ще одна практична порада: на сірому граніті вапняні сліди майже непомітні, а на чорному лабрадориті видно кожну краплю. Для догляду підходить вода з м’яким засобом, а кислотні й абразивні засоби шкодять поліру.
