ЛуАЗ-2320: загадка рідкісного “заводського пікапа”
Восени 2023 року мережу сколихнула звістка про знахідку на Закарпатті рідкісного екземпляра ЛуАЗа. ЗМІ, зокрема Bigmir, охрестили його “заводським пікапом”, посилаючись на інформацію про вкрай малу кількість випущених одиниць — всього 4-5, з яких збереглися лише 1-2. Однак, як з’ясувалося, реальна картина значно складніша, а чимало деталей у перших повідомленнях були неточними або навіть суперечливими.
Прототип з розширеним функціоналом
У 1991 році Науково-технічний центр “ЗАЗавтотехніка” розробив амбітний проект універсального транспортного засобу особливо малої вантажопідйомності. Ідея полягала не лише у створенні самоскида, а й мобільної силової установки, здатної обслуговувати потреби сільських господарств та малого бізнесу.
Передній підрамник оснастили валом відбору потужності, що дозволяло агрегатувати різноманітне навісне обладнання — від подрібнювачів сіна до пилорам. За кабіною передбачалася вантажна стріла, або кран. Існують різні версії щодо механізму розвантаження: одні джерела стверджують про відсутність гідропідйомника, тоді як інші згадують “самовивантажний кузов”. Це залишає відкритим питання про точний конструктив цієї деталі.
Офіційна назва моделі — ЛуАЗ-2320, яка також мала індекс ЗАЗ-2320. Це відображає той період, коли Луцький автомобільний завод входив до структури ЗАЗ.
В “ЗАЗавтотехніці” сподівалися, що ЛуАЗ-2320 знайде своїх покупців серед фермерів, заготівельників деревини, комунальних служб та інших представників малого бізнесу. Проте, чому проєкт не дійшов до серійного виробництва, достовірних даних наразі немає. Деякі джерела згадують, що натомість у серію пішов звичайний бортовий ЛуАЗ-13021, однак прямого причинно-наслідкового зв’язку між цими двома проєктами чітко не встановлено.
Технічні характеристики та версії
Згідно з відкритими джерелами, ЛуАЗ-2320 оснащувався двигуном МеМЗ-969А — 1,2-літровою V-подібною “четвіркою” повітряного охолодження потужністю 40 к.с. Трансмісія — 4-ступенева механічна. Автомобіль мав повний привід 4×4. Деякі джерела вказують на відсутність міжосьового диференціала, але наявність блокування заднього диференціала та понижувальної передачі, що свідчить про його позашляхові можливості.
Щодо походження бази, існує кілька версій: найчастіше згадується шасі від ЛуАЗ-2403 з агрегатами від ЛуАЗ-969М. Інша версія припускає використання шасі від ЛуАЗ-1302, але подовженого. Ця, четверта за рахунком, версія походження бази залишається непідтвердженою.
Додатково зазначається двомісна кабіна та збільшений задній звис через наявність кузова з механізмом опрокидування.
Скільки їх було і скільки залишилось: плутанина у цифрах
Кількість випущених екземплярів ЛуАЗ-2320 викликає найбільше суперечок. Більшість джерел (Вікіпедія, ТопЖир, Bigmir, TechInsider) схиляються до цифри 4 або 5 автомобілів, зібраних у 1991-1992 роках. Автор одного з блогів на iXBT висуває гіпотезу про 4 зібрані прототипи, тоді як п’ятий залишився незавершеним, але це не має підтвердження з інших джерел.
Ще більша невизначеність спостерігається щодо кількості збережених машин. Одні джерела стверджують, що збереглося 1-2 екземпляри, причому закарпатський автомобіль, за даними ТопЖир і Bigmir, активно використовувався понад 20 років. TechInsider, навпаки, заявляє, що “до наших днів не збереглося жодного”, проте в підписі до фото згадує “єдиний збережений екземпляр”, який продавався у 2000-х роках у неробочому стані. Wroom.ru та iXBT вказують на збереження одного екземпляра, але вже без крана та підрамника, і не на ходу, з відсутністю запчастин для відновлення. РІА-Південь / Autogid.pro згадує оголошення 2008 року про продаж останнього екземпляра у вкрай поганому стані.
Важливим моментом є те, що якщо один відомий екземпляр описується як позбавлений специфічного обладнання, а закарпатський, за деякими даними, має вантажний пристрій і вал відбору потужності, то це можуть бути різні машини. Твердження про те, що це “найімовірніше той самий” автомобіль, не підкріплене порівнянням номерів рами, двигуна чи архівними фото.
Міні-самоскид, а не пікап
Більшість видань, включаючи ТопЖир, Вікіпедію, TechInsider та iXBT, класифікують ЛуАЗ-2320 як міні-самоскид, що принципово відрізняє його від звичайного бортового пікапа.
Початок 1990-х років був періодом активного пошуку нових рішень для Луцького заводу, який тоді інтегрувався до структури ЗАЗ. Базовий тягач ЛуАЗ-2403 випускався малими партіями, а ЛуАЗ-969М поступово знімався з виробництва. У таких умовах універсальна машина з валом відбору потужності та підйомною стрілою виглядала логічним кроком.
Для колекціонерів та ентузіастів варто пам’ятати, що агрегати ЛуАЗ-2320 максимально уніфіковані з ЛуАЗ-969М — двигун, коробка передач, мости. Однак унікальні елементи, такі як стріла, підрамник з ВВП та сам кузов, є надзвичайно дефіцитними, адже серійних запчастин для них не існує. Прямих аналогів на ринку немає. Для орієнтиру, відреставрований ЛуАЗ-967 1986 року виставлявся в Німеччині за приблизно 12,9 тис. євро, що робить оцінку вартості ЗАЗ-2320 виключно припущенням.
Нез’ясовані питання
Незважаючи на зібрану інформацію, залишається низка нез’ясованих моментів. Першочергове завдання — встановити, чи є закарпатська машина тим самим екземпляром, що продавався у 2008 році. Для цього необхідні фото шильдиків, номерів рами/двигуна та їх порівняння з архівними оголошеннями. Також досі не встановлено точну кількість зібраних прототипів та подальшу долю інших машин. Відсутність заводської документації та контактів колишніх працівників “ЗАЗавтотехніки” та Луцького заводу початку 1990-х років ускладнюють процес дослідження.
Будь-яка додаткова інформація, фотографії, номери агрегатів закарпатської машини або свідчення очевидців, можуть суттєво пролити світло на історію цього унікального автомобіля.
