Верховний Суд залишив у силі вирок за передачу даних про ЗСУ через Telegram

Вищі судові інстанції підтвердили законність вироку жінці, яка транслювала інформацію про переміщення українських військових через Telegram-бот. Верховний Суд України не задовольнив касаційну скаргу захисту, погодившись із висновками попередніх судів. Таким чином, дії обвинуваченої були обґрунтовано кваліфіковані за частиною третьою статті 114-2 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України в умовах воєнного стану.

Деталі справи та рішення судів

За встановленими судами обставинами, громадянка України, приєднавшись до певного Telegram-чату, отримала інформацію щодо перевезення військової техніки ЗСУ. Ця інформація стосувалася руху танків, що відбувався ввечері 4 травня 2023 року через населені пункти Дніпропетровської області. Маючи намір передати ці дані державі-агресору, жінка скористалася функціоналом Telegram-чат-боту. Згодом, 14 червня 2023 року, вона помітила розвантаження військової зброї біля церкви в одному із сіл і знову направила ці відомості через той самий бот. Обидва рази її повідомлення супроводжувалися подякою від оператора чат-боту, а також зазначенням важливості наданої інформації.

Підтвердженням достовірності інформації стали дані від військової частини Міністерства оборони України. Зокрема, ввечері 4 травня справді спостерігався рух танків на тягачах через село Орлівщина, а 14 червня відбувалося розвантаження мінометів “Васильок”.

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області визнав жінку винною за статтею 114-2 КК України та призначив їй покарання у вигляді восьми років позбавлення волі. Дніпровський апеляційний суд залишив цей вирок без змін, відхиливши апеляційну скаргу захисту.

Позиція Верховного Суду

У касаційній скарзі сторона захисту намагалася поставити під сумнів законність розгляду справи в апеляційному суді без участі обвинуваченої, а також правильність кваліфікації її дій, стверджуючи про відсутність доказів умислу на передачу інформації ворожій державі.

Однак Верховний Суд, виступаючи як суд права, а не факту, наголосив на тому, що його повноваження обмежуються перевіркою правильності застосування норм матеріального та процесуального права. Суд констатував, що як апеляційний, так і місцевий суди дотрималися вимог Кримінального процесуального кодексу України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень.

Щодо процедурних моментів, Верховний Суд роз’яснив, що обов’язковий виклик обвинуваченого до апеляційного суду не завжди є необхідним. У даному випадку, оскільки апеляційну скаргу подавала виключно сторона захисту, а питання про погіршення становища засудженої не порушувалося, відсутність її участі не вважалася порушенням права на захист. Обвинувачена була належним чином повідомлена про засідання, але не подавала клопотань про участь.

Стосовно кваліфікації дій, Верховний Суд погодився з висновками судів нижчих інстанцій. Було враховано ворожий, пропагандистський характер публікацій у Telegram-групі, а також підтвердження важливості наданої інформації під час спілкування через чат-бот. Суд дійшов висновку, що засуджена не могла не розуміти, що передана інформація про розташування військової техніки та збройних сил України буде використана представниками держави-агресора. Отже, кваліфікація за статтею 114-2 КК України є цілком обґрунтованою.

Зазначені висновки призвели до залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.