Суд став на бік військовослужбовця: сестра за кордоном не перешкоджає догляду за батьком-інвалідом

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалив важливе рішення, яке може вплинути на практику звільнення військових за сімейними обставинами. Суть справи полягала в тому, чи може військовослужбовець, який проходить службу під час мобілізації, отримати звільнення, якщо його батько з інвалідністю II групи потребує постійного догляду, а у батька є сестра, яка мешкає за кордоном.

“Реальна можливість догляду”: новий критерій у судовій практиці

Військова частина відмовила військовослужбовцю, посилаючись на те, що в батька є донька – близька родичка, яка, на їхню думку, також може забезпечити догляд. Той факт, що донька постійно проживає в Німеччині, військова частина не вважала достатньою підставою для звільнення.

Проте суд розійшовся з такою логікою. Ключовим моментом стало визначення, чи може родич, який постійно проживає за кордоном, реально здійснювати постійний догляд. Суд, посилаючись на прецедент Верховного Суду, зазначив, що поняття “відсутність інших членів сім’ї” не слід трактувати виключно як фізичну або юридичну відсутність особи. Важливішою є реальна можливість члена сім’ї здійснювати догляд.

У цій конкретній справі суд встановив, що донька батька має посвідку на проживання в Німеччині, працевлаштована там, виховує дитину, яка народилася в Німеччині, і має там центр життєвих інтересів. Ці обставини, на думку суду, свідчать про її об’єктивну неспроможність здійснювати постійний догляд за батьком в Україні.

Суд підкреслив, що постійний догляд передбачає щоденну та безпосередню фізичну участь, яку неможливо забезпечити дистанційно або епізодичними візитами. Тому, враховуючи всі докази, суд визнав відмову військової частини протиправною.

Припущення без доказів та оцінка всіх документів

Військова частина також намагалася посилити свою позицію припущеннями про можливе фіктивне розірвання шлюбу між батьком військовослужбовця та його колишньою дружиною. Однак суд відхилив ці доводи, наголосивши, що вони не були підтверджені жодними належними доказами і не можуть слугувати підставою для несприятливого рішення.

Суд також звернув увагу на те, що військова частина мала ретельно дослідити всі обставини справи та оцінити подані документи. Натомість, належної правової оцінки документам, що стосувалися потреби батька у догляді та реальних можливостей інших родичів його забезпечити, надано не було.

Суд не прийняв і аргументи військової частини щодо відсутності повноважень у командира видавати наказ про звільнення, вказавши, що саме військова частина ухвалила рішення про відмову, а процедура прийняття рішень уповноваженою посадовою особою є встановленою.

З огляду на ці обставини, Запорізький окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов. Суд визнав протиправною відмову військової частини та зобов’язав її прийняти рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби.