Проблеми з оформленням статусу учасника бойових дій: що робити, коли документи втрачені, а частина ігнорує потреби військового
У сучасному українському законодавстві передбачено механізми для отримання статусу учасника бойових дій (УБД), які мали б спростити процес. Теоретично, існує автоматичний режим оформлення через Єдиний державний реєстр ветеранів війни (ЄДРВВ). Проте реалії 2025-2026 років демонструють чимало перешкод: відсутність необхідних записів у бойових журналах, втрата документації під час передислокації, або ж небажання командирів класифікувати певні завдання як “бойові”.
Автоматизація проти реальності: де виникають збої в оформленні статусу УБД
Система отримання статусу УБД базується на двох основних підходах: автоматичному та індивідуальному зверненні. Автоматичний режим, покликаний мінімізувати участь військовослужбовця у зборі паперової тяганини, ініціюється командиром через рапорт. Відповідальна особа військової частини (ВЧ) має внести дані до ЄДРВВ протягом п’яти днів з моменту початку виконання бойового завдання. Така система охоплює як чинних захисників, так і тих, хто перебуває в полоні чи зник безвісти.
Однак, на практиці, часто спостерігається недотримання термінів внесення даних. Якщо командир не подає рапорт, або відповідальна особа не створює картку в Реєстрі, весь ланцюжок розривається. Незважаючи на передбачені сповіщення, військові нерідко залишаються в невіданні щодо статусу своєї заявки.
Коли автоматичний процес дає збій, військовий має право звернутися особисто. Це може бути заява до спеціалізованої комісії (при Міноборони, МВС, СБУ) або через портал “Дія”. Розгляд заяви займає до 30 календарних днів. Для тих, хто вже звільнений зі служби, ключову роль відіграють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП), які виступають посередниками між колишнім військовим та його ВЧ, витребовуючи довідку про безпосередню участь у бойових діях.
Проблеми виникають, коли ВЧ відмовляються видавати необхідну довідку №6 або зволікають з її оформленням. Співробітники ТЦК СП також не завжди активно сприяють у вирішенні цих питань. Судова практика, зокрема рішення Верховного Суду у справі №420/34391/23, наголошує на неприпустимості “пасивної позиції” Міноборони – невірно подані документи мають бути переслані за належністю, а не просто ігноруватися.
Коли командир не діє: правові механізми протидіі бездіяльності
Довідка про безпосередню участь у заходах оборони України є ключовою для отримання статусу УБД. Її оформлення командуванням базується на підтверджувальних документах: бойових наказах, журналах бойових дій, рапортах тощо. Однак, Верховний Суд (справа №200/7237/24) наголошує, що обов’язок видачі довідки виникає лише за умови підтвердження виконання бойових завдань у визначених районах ведення бойових дій.
Важливо розуміти, що саме по собі перебування на військовій службі або виконання певних завдань (наприклад, протиповітряної оборони чи охорони стратегічних об’єктів) поза межами визначених бойових зон, або отримання додаткової винагороди (30 000 грн), не є автоматичною підставою для отримання статусу УБД. Суд оцінює відповідність критеріям, встановленим законодавством.
Якщо командування безпідставно відмовляє у видачі або поданні документів, військовослужбовець має право оскаржити бездіяльність в адміністративному порядку або звернутися до суду. Успіх такого процесу залежить від наявності належних доказів виконання завдань, що відповідають законодавчим вимогам.
Як отримати докази, коли документи загублені або частина не відповідає
Першим кроком є письмове звернення до ВЧ з вимогою видати довідку та підтверджувальні документи. Якщо відповіді немає або вона формальна, адвокатський запит може стати ефективним інструментом для витребування витягів з бойових наказів, журналів, рапортів.
У разі ігнорування звернень, варто надсилати запити до вищих органів військового управління. Це можуть бути:
- Департамент кадрової політики МО України або відповідні командування видів/родів військ.
- Галузевий державний архів МО України, якщо ВЧ розформовано або документи передано на архівне зберігання.
- Командування Сил територіальної оборони ЗСУ, якщо служба проходила в підрозділах ТрО.
- Військова служба правопорядку (ВСП) для перевірки бездіяльності посадових осіб.
Одночасне звернення до кількох інстанцій часто прискорює процес. Якщо ж бездіяльність триває, це може бути оскаржено до адміністративного суду. Позовні вимоги зазвичай полягають у визнанні бездіяльності протиправною та зобов’язанні ВЧ оформити та видати необхідні документи.
Які докази можуть підтвердити участь у бойових діях, крім офіційних документів
Навіть у разі втрати частини документів, важливо зібрати будь-які матеріали, що підтверджують виконання бойових чи службово-бойових завдань. Це можуть бути:
- Записи у військовому квитку (призначення, звання, закріплення зброї).
- Копії рапортів, бойових наказів, бойових донесень, журналів бойових дій (якщо були зроблені раніше).
- Медичні документи (довідка про обставини травми, виписки з госпіталів, висновки ВЛК), особливо якщо в них зазначено місце та обставини отримання поранення.
- Матеріали службових розслідувань.
- Посвідчення про відрядження до районів виконання завдань.
- Фото- та відеоматеріали з геолокаційними даними, що підтверджують перебування у відповідному районі.
Хоча такі матеріали не завжди замінюють офіційні документи, вони можуть слугувати вагомими додатковими доказами під час розгляду справи комісією або в суді.
Відновлення втраченого посвідчення УБД у 2026 році
Якщо статус УБД вже присвоєно, а посвідчення втрачено, процедура відновлення спрощена. Чинним військовослужбовцям для отримання дубліката необхідно подати рапорт командиру ВЧ. Звільнені зі служби громадяни звертаються до ТЦК СП за місцем обліку.
Для відновлення, як правило, потрібні: заява/рапорт, копія паспорта, РНОКПП, дві фотокартки 3х4 см. Публікація про втрату в ЗМІ чи довідка з поліції більше не є обов’язковою, але рекомендується як захід безпеки.
Важливість самостійного збору доказів
Найчастіші проблеми з оформленням статусу УБД пов’язані не з відсутністю права на нього, а з бюрократичними перешкодами: несвоєчасним внесенням даних, бездіяльністю командування, втратою документів. Саме тому військовослужбовцям критично важливо самостійно збирати всі можливі докази участі у виконанні бойових завдань та контролювати проходження документів на всіх етапах. Це збільшує шанси на успішне підтвердження статусу або на захист своїх прав у суді.
