Суд у Тернопільській області виніс рішення щодо військовослужбовця, який ухилився від мобілізації, але згодом став на захист Батьківщини

Кременецький районний суд Тернопільської області визнав винним військовослужбовця, який спочатку відмовився отримати бойову повістку та не з’явився для відправлення у військову частину, але згодом добровільно розпочав службу у Збройних Силах України. Це рішення стало предметом розгляду кримінального провадження за статтею 336 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Суд детально досліджував усі обставини справи, включаючи мотиви відмови від отримання повістки, неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також аналізував можливість звільнення від кримінальної відповідальності або відбуття покарання з випробуванням.

Особливості правового поля України в умовах воєнного стану

Розглядаючи справу, суд наголосив на тому, що в Україні триває особливий період, який охоплює мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після завершення бойових дій. Введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 стало відповіддю на збройну агресію Російської Федерації. Цей режим неодноразово продовжувався, підкреслюючи тривалість викликів, з якими стикається держава. Одночасно, 24 лютого 2022 року було оголошено загальну мобілізацію Указом Президента України №65/2022, що покладає конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни на всіх військовозобов’язаних.

За матеріалами справи, обвинувачений, будучи військовозобов’язаним, пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби. Суд встановив, що жодних законних підстав для відстрочки від призову, передбачених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, у нього не було.

24 липня 2024 року, перебуваючи в приміщенні територіального центру комплектування та соціальної підтримки, обвинуваченому було вручено повістку з вимогою негайно з’явитися для відправлення у складі команди до військової частини. Однак, він відмовився отримати документ та не прибув до призначеного часу.

Під час судового розгляду обвинувачений частково визнав свою провину. Він пояснив, що після ВЛК був визнаний придатним, але просив відстрочку для завершення сільськогосподарських робіт. Після госпіталізації через проблеми зі здоров’ям, він звернувся до ТЦК, надав медичні документи та просив про подальше лікування, але від отримання повістки відмовився. На судових дебатах обвинувачений просив закрити провадження, оскільки на момент розгляду справи вже проходить військову службу.

Позиція суду та вирок

Суд у справі № 601/3289/24 дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні ухилення від призову під час мобілізації цілком підтверджена доказами. Він перебував на військовому обліку, був зарахований до запасу, пройшов ВЛК і був визнаний придатним до служби. Рішення ВЛК не оскаржувалося.

Суд взяв до уваги акт відмови від отримання повістки, де зазначено, що військовозобов’язаного було поінформовано про необхідність прибуття до ТЦК для відправлення до військової частини, але він відмовився, посилаючись на стан здоров’я. Свідок у судовому засіданні підтвердив спробу вручення повістки, відмову обвинуваченого та його залишення приміщення ТЦК. Показання свідка були послідовними та узгоджувалися з іншими доказами. Сам факт відмови від отримання повістки та неприбуття без поважних причин обвинувачений не заперечував.

Суд відхилив доводи про закриття провадження через подальше проходження військової служби. Застосування статті 48 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки) було відхилено, оскільки, згідно з практикою Верховного Суду, сам факт вступу на військову службу після вчинення злочину не є автоматичною зміною обстановки. Враховуючи продовження воєнного стану та мобілізації, вчинене діяння не втратило суспільної небезпечності.

Під час призначення покарання суд врахував, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має неповнолітню дитину та проходить службу у ЗСУ. Призначення реального позбавлення волі було б непропорційним. Суд зазначив, що проходження служби свідчить про переоцінку обвинуваченим своєї поведінки та усвідомлення конституційного обов’язку.

Кременецький районний суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 336 КК України. Йому призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, але на підставі статті 75 КК України звільнено від його відбування з випробуванням терміном на один рік. На цей період на засудженого покладено обов’язки, передбачені законом, включаючи періодичну реєстрацію, повідомлення про зміну місця проживання та заборону виїзду за межі України без дозволу. Контроль за поведінкою покладено на командира військової частини. Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів.